Банош
UKR
Мандри - це завжди добре, та тільки коли є, куди повернутись. Я продовжуватиму ділитись цікавими рецептами, але разом із цим хочу посилити у собі і, сподіваюсь, у вас кохання до рідних смачних традицій :) Тож час від часу тут з`являтимуться й традиційні українські рецепти. А почну із баноша.
RUS
Путешествия - это всегда хорошо, но только когда есть, куда вернуться. Я буду продолжать делиться интересными рецептами, но вместе с этим хочу усилить в себе и, надеюсь, в вас любовь к родным вкусным традициям :) Так что время от времени тут будут появляться и традиционные украинские рецепты. А начну с баноша.
UKR
Банош чи бануш - це традиційна гуцульська страва з кукурудзяної крупи та вершків або сметани. Як відомо, кукурудза з'явилася у Європі лише у XVI столітті, так що коли кажуть про "споконвічність" цієї каші, то, звісно, перебільшують. Але для народного рецепту чотири віки - це багато, а популярність додає йому ще пару, тож шани до баноша вистачає. Справжній банош готують виключно чоловіки, у казані і на відкритому вогні. Як і у випадку із шашликом, без диму, вогню та чоловічої руки ніяк :) Але оскільки у цьому журналі я наводжу "домашні" варіанти подібних страв, доведеться взяти гріх на душу і обізвати свою кашу, зварену на плиті, баношем. Та нам головне що? Правильно: смачно попоїсти:)
Інгредієнти:
- 500 мл вершків (або сметани, хоча у такому випадку каша може вийти кислуватою)
- 200 г кукурудзяної крупи
- дрібка солі
- бринза (краще овеча) та сало за смаком
Міри наведено для невеликого домашнього казанку, в якому виходить дві середні порції каші. Якщо схочете готувати у великій каструлі, або, як і варто, у казані та на вогнищі, відповідно збільшуйте кількість інгредієнтів. Якщо використовуєте солону бринзу, кашу можна не солити.
Виливаємо вершки у казанок (або товсту каструлю), ставимо на помірний вогонь і доводимо до кипіння. Потроху, цівочкою, додаємо кукурудзяну крупу, постійно помішуючи дерев'яною ложкою (залізну чи пластикову краще не брати, бо вийде не той присмак). Зменшуємо вогонь до мінімума, додаємо дрібку солі і готуємо, помішуючи, допоки крупа не стане майже м'якою. Можливо, на цьому етапі знадобиться ще трохи вершків, оскільки каша має лишатися такої консистенції, як густа сметана, не перетворюючись на однорідний "пиріжок". Інакше це вже буде схоже на токан, а ми зараз не про нього:)
Коли крупа буде майже готова, переходимо до найцікавішого. Залишивши казанок на вогні, збиваємо ложкою кашу так інтенсивно, щоб на її поверхні виступило масло (другий варіант - зняти з вогню та розтирати до того ж моменту). Після чого викладаємо її на неглибоку тарілку. Швиденько нарізаємо сало і смажимо шкварки. Викладаємо їх на банош, трохи поливши жиром (оскільки я м'ясо й таке інше не вживаю, то на фото шкварки причаїлися поряд із кашею). Бринзу ріжемо невеликими скибками чи кубиками і додаємо туди ж, але краще розкришуємо прямо на кашу, якщо дозволяє консистенція. От і все, смачного! :)
Окрім сала та бринзи, до баноша можуть додавати гриби (колись куштувала невимовно смачний банош із білими грибами!), смажену цибулю, а також вурбу, місцевий спеціалітет з овечого молока, одночано схожий на сир та масло. Іноді замість крупи використовують борошно, і тоді каша готується значно швидше. Але у будь-якому разі готують банош на вершках чи сметані, залишаючи відносно рідким: якщо робити на воді, то зготуєте кулешу (мамалигу).
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
RUS
Банош или бануш - это традиционное гуцульское блюдо из кукурузной крупы и сливок или сметаны. Как известно, кукуруза появилась в Европе лишь в XVI столетии, так что когда говорят про "исконность" этой каши, то, конечно, преувеличивают. Но для народного рецепта четыре века - это много, а популярность добавляет ему еще пару, так что почета баношу хватает. Настоящий банош готовят исключительно мужчины, в казане и на открытом огне. Как и в случае с шашлыком, без дима, огня и мужской руки никак :) Но поскольку в этом журнале я привожу "домашние" варианты подобных блюд, придется взять грех на душу и обозвать свою кашу, сваренную на плите, баношем. Но нам главное что? Правильно: вкусно поесть:)
Ингредиенты:
- 500 мл сливок (или сметаны, хотя в этом случае каша может выйти кисловатой)
- 200 г кукурузной крупы
- щепотка соли
- брынза (лучше овечья) и сало по вкусу
Меры приведены для небольшого домашнего казанка, в котором выходит две средние порции каши. Если захотите готовить в большой кастрюле, или, как и стоит, в казане и на костре, соответственно увеличивайте количество ингредиентов. Если используете соленую брынзу, кашу можно не солить.
Выливаем сливки в казанок (или толстую кастрюлю), ставим на умеренный огонь и доводим до кипения. Понемногу, струйкой, добавляем кукурузную крупу, постоянно помешивая деревянной ложкой (железную или пластиковую лучше не брать, иначе выйдет не тот привкус). Уменьшаем огонь до минимума, добавляем щепотку соли и готовим, помешивая, пока крупа не станет почти мягкой. Возможно, на этом этапе понадобится еще немного сливок, поскольку каша должна оставаться такой консистенции, как густая сметана, не превращаясь в однородный "пирожок". Иначе это уже будет похоже на токан, а мы сейчас не о нем:)
Когда крупа будет почти готова, переходим к самому интересному. Оставив казанок на огне, взбиваем ложкой кашу так интенсивно, чтобы на ее поверхности выступило масло (другой вариант - снять с огня и растирать до того же момента). После этого выкладываем ее на неглубокую тарелку. Быстренько нарезаем сало и жарим шкварки. Выкладываем их на банош, слегка полив жиром (поскольку я мясо и прочее не ем, то на фото шкварки притаились рядом с кашей). Брынзу режем небольшими ломтиками или кубиками и добавляем туда же, но лучше крошим прямо на кашу, если позволяет консистенция. Вот и все, приятного! :)
Помимо сала и брынзи, к баношу могут добавлять грибы (когда-то пробовала непередаваемо вкусный банош с белыми грибами!), жареный лук, а также вурбу, местный специалитет их овечьего молока, одновременно похожий на сыр и масло. Иногда вместо крупы используют муку, и тогда каша готовится значительно быстрее. Но в любом случае готовят банош на сливках или сметане, оставляя относительно жидким: если делать на воде, то приготовите кулешу (мамалыгу).
Мандри - це завжди добре, та тільки коли є, куди повернутись. Я продовжуватиму ділитись цікавими рецептами, але разом із цим хочу посилити у собі і, сподіваюсь, у вас кохання до рідних смачних традицій :) Тож час від часу тут з`являтимуться й традиційні українські рецепти. А почну із баноша.
RUS
Путешествия - это всегда хорошо, но только когда есть, куда вернуться. Я буду продолжать делиться интересными рецептами, но вместе с этим хочу усилить в себе и, надеюсь, в вас любовь к родным вкусным традициям :) Так что время от времени тут будут появляться и традиционные украинские рецепты. А начну с баноша.
UKR
Банош чи бануш - це традиційна гуцульська страва з кукурудзяної крупи та вершків або сметани. Як відомо, кукурудза з'явилася у Європі лише у XVI столітті, так що коли кажуть про "споконвічність" цієї каші, то, звісно, перебільшують. Але для народного рецепту чотири віки - це багато, а популярність додає йому ще пару, тож шани до баноша вистачає. Справжній банош готують виключно чоловіки, у казані і на відкритому вогні. Як і у випадку із шашликом, без диму, вогню та чоловічої руки ніяк :) Але оскільки у цьому журналі я наводжу "домашні" варіанти подібних страв, доведеться взяти гріх на душу і обізвати свою кашу, зварену на плиті, баношем. Та нам головне що? Правильно: смачно попоїсти:)
Інгредієнти:
- 500 мл вершків (або сметани, хоча у такому випадку каша може вийти кислуватою)
- 200 г кукурудзяної крупи
- дрібка солі
- бринза (краще овеча) та сало за смаком
Міри наведено для невеликого домашнього казанку, в якому виходить дві середні порції каші. Якщо схочете готувати у великій каструлі, або, як і варто, у казані та на вогнищі, відповідно збільшуйте кількість інгредієнтів. Якщо використовуєте солону бринзу, кашу можна не солити.
Виливаємо вершки у казанок (або товсту каструлю), ставимо на помірний вогонь і доводимо до кипіння. Потроху, цівочкою, додаємо кукурудзяну крупу, постійно помішуючи дерев'яною ложкою (залізну чи пластикову краще не брати, бо вийде не той присмак). Зменшуємо вогонь до мінімума, додаємо дрібку солі і готуємо, помішуючи, допоки крупа не стане майже м'якою. Можливо, на цьому етапі знадобиться ще трохи вершків, оскільки каша має лишатися такої консистенції, як густа сметана, не перетворюючись на однорідний "пиріжок". Інакше це вже буде схоже на токан, а ми зараз не про нього:)
Коли крупа буде майже готова, переходимо до найцікавішого. Залишивши казанок на вогні, збиваємо ложкою кашу так інтенсивно, щоб на її поверхні виступило масло (другий варіант - зняти з вогню та розтирати до того ж моменту). Після чого викладаємо її на неглибоку тарілку. Швиденько нарізаємо сало і смажимо шкварки. Викладаємо їх на банош, трохи поливши жиром (оскільки я м'ясо й таке інше не вживаю, то на фото шкварки причаїлися поряд із кашею). Бринзу ріжемо невеликими скибками чи кубиками і додаємо туди ж, але краще розкришуємо прямо на кашу, якщо дозволяє консистенція. От і все, смачного! :)
Окрім сала та бринзи, до баноша можуть додавати гриби (колись куштувала невимовно смачний банош із білими грибами!), смажену цибулю, а також вурбу, місцевий спеціалітет з овечого молока, одночано схожий на сир та масло. Іноді замість крупи використовують борошно, і тоді каша готується значно швидше. Але у будь-якому разі готують банош на вершках чи сметані, залишаючи відносно рідким: якщо робити на воді, то зготуєте кулешу (мамалигу).
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
RUS
Банош или бануш - это традиционное гуцульское блюдо из кукурузной крупы и сливок или сметаны. Как известно, кукуруза появилась в Европе лишь в XVI столетии, так что когда говорят про "исконность" этой каши, то, конечно, преувеличивают. Но для народного рецепта четыре века - это много, а популярность добавляет ему еще пару, так что почета баношу хватает. Настоящий банош готовят исключительно мужчины, в казане и на открытом огне. Как и в случае с шашлыком, без дима, огня и мужской руки никак :) Но поскольку в этом журнале я привожу "домашние" варианты подобных блюд, придется взять грех на душу и обозвать свою кашу, сваренную на плите, баношем. Но нам главное что? Правильно: вкусно поесть:)
Ингредиенты:
- 500 мл сливок (или сметаны, хотя в этом случае каша может выйти кисловатой)
- 200 г кукурузной крупы
- щепотка соли
- брынза (лучше овечья) и сало по вкусу
Меры приведены для небольшого домашнего казанка, в котором выходит две средние порции каши. Если захотите готовить в большой кастрюле, или, как и стоит, в казане и на костре, соответственно увеличивайте количество ингредиентов. Если используете соленую брынзу, кашу можно не солить.
Выливаем сливки в казанок (или толстую кастрюлю), ставим на умеренный огонь и доводим до кипения. Понемногу, струйкой, добавляем кукурузную крупу, постоянно помешивая деревянной ложкой (железную или пластиковую лучше не брать, иначе выйдет не тот привкус). Уменьшаем огонь до минимума, добавляем щепотку соли и готовим, помешивая, пока крупа не станет почти мягкой. Возможно, на этом этапе понадобится еще немного сливок, поскольку каша должна оставаться такой консистенции, как густая сметана, не превращаясь в однородный "пирожок". Иначе это уже будет похоже на токан, а мы сейчас не о нем:)
Помимо сала и брынзи, к баношу могут добавлять грибы (когда-то пробовала непередаваемо вкусный банош с белыми грибами!), жареный лук, а также вурбу, местный специалитет их овечьего молока, одновременно похожий на сыр и масло. Иногда вместо крупы используют муку, и тогда каша готовится значительно быстрее. Но в любом случае готовят банош на сливках или сметане, оставляя относительно жидким: если делать на воде, то приготовите кулешу (мамалыгу).
0 коммент.