Чи хотіли ви коли-небудь опинитися в Англії ХІХ сторіччя? Прогулятися парком у гарній сукні чи костюмі, випити чашечку чаю, сидячі на траві під ажурною парасолькою, пограти у крокет, невимушено обговорюючи погоду?.. Це цілком можливо! Достатньо лише організувати тематичний Вікторіанський пікнік однієї вересневої днини, накшталт того, що був влаштований цієї суботи агенцією NeverLand у київському ботсаду ім. ак. О.В. Фоміна.

- занурення в атмосферу історичної Англії;
- цікава ігрова частина: крокет, серсо, бадмінтон, настольні ігри, стрільба з луку;
- чудові майстер-класи з танців;
- можливість скуштувати різноманітні чаї та познайомитися з традиціями англійського чаювання;
- гарна попередня інформаційна підтримка;
- приємне спілкування;
- чисто англійська погода  :)

Що погано:
- чисто англійська погода :) Можливо, наступного разу окрім зони для переодягання варто також подумати про якийсь тент, принаймні для невеликої зони для частувань;
- двох коротких лекцій замало для просвітницької частини, хотілося чогось ще;
- участь платна, але в неї не входять деякі розваги та додаткове частування.

Як і до будь-якого аристократичного заходу, до пікніку готувалися заздалегіть: шукали атрибути (корзини, пледи та інше), обирали собі до смаку частування (сендвічі, скони, пироги, фрукти, чай, вина і т.д.) та підбирали костюми й аксесуари. Власне кажучи, вікторіанським захід назвати можна досить умовно, оскільки прийнятним був доволі широкий діапазон стилів та епох. На пікніку можна було зустріти дуже різноманітні вбрання: від пишних суконь рококо (друга половина XVIII ст.) до легких костюмів пізнього арт-нуво (1910-ті), а також victorian gothic, romantic gothic, gothic lolita та стімпанк. Була також помічена одна "японка" :) Дами та кавалери демонстрували як реконструкції, так і стилізації, а наскільки гарно та точно це вдалося учасникам пікніку, вже інша справа, бо головне - задоволення від процесу приготування та власне відпочинок, коли можна весь день захопливо розглядати деталі.




Нудьгувати нікому не довелося. У ті спокійні хвилини, коли вдавалося відбитися від кільканадцяти фотографів та не звертати уваги на "сучасних" спостерігачів, шановне панство із захопленням розважало себе активними іграми, бігаючи із ракетками за воланами, ловлячи кільця на шаблі у серсо або стукаючи молотком по дерев'яним кулькам у крокеті. Окремі бажаючи спробували себе й у стрільбі з луку. І якщо хтось вважає, що фізичними вправами у ХІХ сторіччі не дуже й займалися, нехай спробує хоча б раз пограти у тогочасні ігри (особливо на підборах посеред галявини із щільною травою :)).



Не оминули організатори увагою й просвітницький елемент. Була невеличка лекція із історії одягу та зачісок відповідного історичного періоду, а також майстер-клас з англійського чаювання. І хоча в самій Великобританії сьогодні ще треба добряче пошукати тих, хто все ще підтримує старі традиції, влаштовуючи чаювання шість разів на день, подивитися на майже правильну демонстрацію за всіма правилами було приємно. Окремою цікавинкою стали чаї від Twisted Tea із нетривіальними додатками (я куштувала базиліковий та вересковий), а також домашні фруктові вина, абсент, лимонади та інші напої, разом із домашніми смаколиками. Втім, зроблені власноруч за англійськими рецептами сендвічі (так, я ще пам'ятаю декілька) та легке вино, принесені у своїй корзині для пікніка, смакували також неперевершено.


І який же світський захід без танців? :) Особлива подяка викладачам зі Студії старовинного танцю La Reverie за терплячість та ентузіазм, що дозволили навчити кілька десятків людей кільком історичним танцям. Зі справжнього вікторіанського балу нас би, певно, вигнали, але навіть за умови безжалісного тупотіння по ногам партнера та плутанини із па та напрямками руху, впевнена, усім вдалося отримати від процессу величезне задоволення. Принаймні, посмішли з обличь тих, хто танцюваав, не зникали ані на хвилину. Єдине, на жаль, партнерів, як завжди, не вистачало.