Книга мандрів, о. Балі (Ч.12): Тіртаґанґа

Деякі місця захоплюють на багато років. І, начебто, подібної краси на Балі вистачає, бо усі храми та палаци острова, що розчиняються у яскравій тропічній природі, на смак жителя північних широт - справжня казка. Але саме Тіртаґанґа полонила особисто мене найбільше. Чи через свої фонтани та пруди, чи завдяки неймовірним коі, чи то через квінтесенцію балійської орнаменталістики та прикладного мистецтва у поєднанні із витончено продуманим садом... Важко сказати. Певне, все це разом у поєднанні і є магічним натхненням, що дарує цей водяний палац.


Тіртаґанґа (Tirtanganga, Tirtangangga чи Tirta Gangga) - справжня "новобудова" у порівнянні із більшістю подібних місць на Балі. Цей комплекс з водяного саду, прудів, фонтанів, кількох павільонів та інших споруд побудували у 1942-1946 рр. для останнього раджі князівства Карангасем, якого звали Анак Аґунґ Англурах Кетут. Це був один з тих рідкісних випадків, коли правитель не просто два розпорядження звести палац, а особисто приймав участь у процесі (кажуть, деякі елементи встановлені і навіть частково зроблені особисто ним). Раджа Кетут був відомим знавцем архітектури, навчався на архітектора в Голандії, і хотів побудувати на рідній землі палац, який би не поступався враженням навіть Версалю (за легендою, саме подорож до Франції та відвідини цієї резиденції королів надихнула раджу на будівництво Тіртаґанґи). Звісно, розміри водяного палацу не йдуть ні у яке порівняння із останнім (всього 1,2 га), але фонтанів та статуй тут у співвідношенні може бути навіть більше.













Центральна окраса палацу - подібний до балійських ману фонтан із 9 ярусами, оточений статуями демонів, декоративними елементами, окремими рослинами та навіть у похмуру погоду яскравими бризками. Поруч із ним - як на мене, найбільша атракція комплексу: пруд із кам'яними "острівцями" та статуями, де живуть здоровезні карпи-коі (їхніх предків свого часу спеціально "виписали" сюди з Японії). Карпів можна годувати і вони зовсім ручні - підпливаючи достатньо близько по їжу, дозволяють себе гладити! :)








Обабіч пруду з карпами - алея, що веде до центральних павільонів, де час від часу проводять концерти, вистави та проходять інші події. Одразу за алеєю - ще один, найбільший у комплексі пруд, через який перекинуто два місточки з драконами, щоб відвідувачі могли потрапити на невеличкий острів із пальмами в його центрі. Тут статуй менше, але більше різноманітних рослин і загальний настрій дещо інший: якщо праворуч від алеї - веселощі й палке життя, то тут мова скорше про врівноваженість і споглядання.











Трохи вище над прудами розташовані ще кілька прудів - із лотосами й фонтанами - і купальні (в них, щоправда, купатися можна лише за окремі гроші), й інші будівлі. А ще трохи вище - доволі дорогий ресторан і невеликий елітний готель - колишні резиденції раджі із місцем для медитацій, а також місцеве святилище (адже яка оселя на Балі обійдеться без домашнього храму?). Виходить, що у Тіртаґанзі, як і у храмових комплексах, зберігається принцип трьох "рівнів", хоча й інтерпретується трохи інакше: найнижчий, Бхур, належить демонам і нижчим божествам, середній, Бвах - людям (саме тут розташовані басейни), а верхній, Свах - колись раджі, а тепер - гостям палацового готелю, але перш за все - богам.






Останніх можна навіть побачити, якщо пройти поза основними доріжками комлексу Тіртаґанґа й, пройшовши крізь старі ворота, піднятися на площадку по-над усіма прудами, фонтанами і будівлями. Тут, вкриті слідами високої вологи, стоять кілька статуй, що уособлюють балійських божеств - і якнайкраще показують майстерність місцевих майстрів.






Сама назва комплексу Тіртаґанґа говорить сама за себе: "Tirta" - свята, божествена вода, а "Gangga" - це Ґанґ, священна ріка в Індії. За повір'ям, вода у комплексі чарівним чином "телепортується" сюди саме з цієї ріки. І хоча насправді її беруть з місцевого джерела, це не заважає хоча б на хвилинку повірити у святість цього казкового місця: лабіринт з доріжок, прудів, фонтанів, статуй, орнаментів, павільонів та місточків завдяки веселій пісні води та яскравій пишності оточуючого саду залишає неповторне враження.










І традиційно - сторінки артбуку, присвячені цьому казковому місцю :)



На цьому поки що все, але після недовгої паузи продовжу розповіді. Далі буде ;)

You Might Also Like

0 коммент.

НАПРЯМКИ

Крокуючи близькими та далекими стежками...