Хацуґама (Перша чашка чаю у Новому році)

Хоча я давно захоплююся культурою Японії, мрія відвідати цю чарівну країну поки що залишається мрією. На щастя, посольство Японії дуже активно сприяє поширенню знань про свою культуру та традиції в Україні, і періодично дарує мені чимало задоволення. Як, наприклад, сталося вчора, коли ми із чоловіком ще раз зустріли Новий рік, відвідавши Хацуґаму - свято першої чашки чаю у Новому році, яке проводила Українська чайна група напрямку Урасенке "Чайна кімната" в Українсько-Японському центрі. Чарівний спосіб потрапити на традиційну японську чайну церемонію, не виїзджаючи з рідного міста :)


Заглиблення у культуру Японії почалося ще на вході до Бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського, на одному з поверхів якої розташований Українсько-Японський центр, де відвідувачів зустрічала пані у кімоно. Такі ж ошатні "японки" зустрічали й в самому центрі, допомагаючи перевзутися (самі організатори ходять у традиційних шкарпетках-табі та шльопанцях-дзорі, але для зручності відвідувачам надаються прості капці та одноразові шкарпетки) та розважаючи тих, хто прийшов раніше.

У першій залі, де починалася церемонія, у спеціальних вітринах представлені традиційні страви та іграшки; сам він прикрашений поетичними панно та екібаною, а біля входу гостей зустрічали композиції з бамбуку та сосни, що зазвичай встановлюються біля японських осель на Новий рік. Гостям розповідали про те, як його святкують це свято в Японії, частуючи "порожнім чаєм" - свого роду аперетивом перед основною трапезою.




 

Далі всі перейшли до чайного будиночка - тясіцу. Традиційно він розташований на вулиці, у садку, і потрапити до нього можна лише через невеликий лаз висотою 90 см, але в УЯЦ інтер'єр такого будиночка відтворений в приміщенні, а вхід - максимально зручний для гостей. Втім, всі необхідні атрибути тясіцу в наявності: татамі, ніша-токонома, де розміщені сувій-какемоно з написом "Один день - одна зустріч" на стіні, композиція на честь богів та предків та прикраса з лози,  а також вогнище, ширма і т.д.

Власне церемонія розпочалася із частування особливо оформленими, поданими на банановому листі святковими новорічними стравами: супом з екзотичним корінням лотоса, свіжими (боби, пророщені люцерна та грох) та маринованими овочами (часник, капуста, окра, дайкон, огірок), особливим способом приготованою соєю, м'ясом у солодкій глазурі, рибою, шпінатом, тофу і, звичайно ж, рисом, прикрашеним маринованими сливами. Японці вірять, що, куштуючи щось вперше, можна загадати бажання, тож вчора їх було загадано багато ;) За традицією, страви не солять (солонуватість додає соєвий соус), і з'їдається все, що було подане, інакше це вважається виявом неповаги до господарів та світу навколо.

Японці, як і більшість далекосхідних народів, їдять бамбуковими паличками, але в них вони загострені з двох боків. Суп їдять "двома способами": окремі шматки можна виловити паличками, а решту випити, при цьому залишаючи палички у тарілці. Було приємно отримати з цього приводу комплімент  (ось коли стали у нагоді численні аніме!), хоча в інших питаннях ще корисніше була поважна компанія, в якій ми опинилися - з нами на хацуґама були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Шігекі Сумі та його дружина, і краєм ока спостерігати, як поводять себе на церемонії звичайні японці, було неймовірно цікаво!





Насолодившись основними справами, усі перейшли до невеличкого саду, щоб трохи перепочити та послухати про традиції садівництва в Японії. До речі, сьогодні о відбудеться офіційне відкриття саду каменів "Дух Японії", останні роботи зі встановлення якого ми вчора спостерігали. Тож, якщо ви шукали цікавинку на цей день, зазирніть до Українсько-Японського центру, впевнена, там вам вдасться здійснити ненадовго подорож до Країни Сонця, що Сходить ;)



Повершувшись до тясіцу, усі отримали традиційний десерт: морозиво із солодкою квасолею та желе з зеленого чаю на основі агар-агару. Неймовірно смачно, маю сказати! І вже після цього до нас вийшов "хазяїн", який і провів власне чайну церемонію із приготування матча. Це ціла низка послідовних дій, справжнє, відточене роками мистецтво, за яким захопливо спостерігаєш протягом кількох хвилин, що необхідні для приготування кожної порції у "три з половиною ковтки".

Японський чай - порошкоподівний, і не просто заварюється, а збивається спеціальним вінчиком. Воду для нього набирають у колодязі о 4-й ранку, коли вона вважається найкращою для цього. Нагрівають воду для приготування до 70 градусів. Кожна чаша, в яку наливають матча, має "лице", яке по черзі повертається обличчям до гостя, коли її йому подають, а потім до хазяїна, коли повертають. І, звичайно, є ще ціла купа дрібниць, які переказувати немає сенсу - це треба побачити, почути, відчути та спробувати! Тож дуже раджу не пропустити наступну подібну подію, що відбудеться навесні у найчарівнішому куточку міста - у ботанічному саду.









Наостанок, про захід коротко. Що добре:
- унікальна зустріч із культурою Японії посеред Києва :)
- чудовий інформативний та культорологічний супровід;
- максимально точне відображення усіх нюансів (костюми, предмети, церемонії, інтер'єр), але із "похибкою" на абсолютно не знайомих із традиціями відвідувачів;
- дуже смачне традиційне частування.

Що погано:
- для тих, хто не звик довго сидіти так, як це прийнято у японців, або має певні травми, довге сидіння на колінах може виявитися майже випробуванням (хоча організатори усіляко намагаються допомогти у цьому питанні гостям та надають подушки й спеціальні стільчики);
- для дітей та неготових до неквапливої насолоди цей захід не підійде;
- ціна (довга церемонія коштує 800 грн, коротка - 470 грн, і хоча цілком вартує цих коштів, втім таке задоволення не для всіх).

Але у будь-якому випадку рекомендую для усіх поціновувачів японської культури та тих, хто шукає нових естетичних вражень! :)

You Might Also Like

0 коммент.

НАПРЯМКИ

Крокуючи близькими та далекими стежками...