вівторок, 20 лютого 2018 р.

Книга мандрів, о. Балі (Ч.9): екзотичні фрукти

Мій принцип простий: не можна поїхати за півсвіту і не скуштувати все незвичне, що потрапляє на стіл! І нехай планета сьогодні не така нескінченна, як колись, і частину з цих продуктів цілком можна знайти у великих супермаркетах Києва, але, маю визнати, у декотрих зовсім інший смак та аромат. А подекуди й вигляд. Особливо, коли це стосується свіжих, щойно з дерева, фруктів.


Варто відзначити, що, окрім більш-менш звичайних нам магазинів, фрукти на Балі можна купити через кожні надцять кроків, бо ятки із ними й іншими ласощами зустрічаються доволі часто. Більшість з продуктів передбачають подальше "зняття обгортки" у вигляді шкірки чи, як у випадку із молодим кокосом, цілий процес "відкриття", тому не вимагають обов'язкового миття перед вживанням. Подекуди зустрічаються вже готові "снеки", але, оскільки я із пересторогою відношуся до того, що можна купити на вулиці, не бачачи процесу приготування, такі речі куштувати я не насмілилася. І хоча я намагалася спробувати більшість доступних смаколиків, потрапивши на великий базар, зрозуміла, що все ще не знайома із купою товарів - настільки великий і незвичний для нашого ока був асортимент! Впевнена, що так чи інакше вживала щось у готових стравах, що ми куштували у різних куточках острова, але було б дуже цікаво приготувати все це самостійно :)




Не буду зупинятися на таких більш-менш знайомих продуктах, як лимон, банан, ананас, лайм, кавун та авокадо. Скажу лише, що на Балі вони дуже ароматні та з більш насиченим смаком, ніж ті, що можна купити в нас у магазинах. Воно й зрозуміло, бо тут їх продають "з лану - до столу" (або ловлять прямо з дерева, бо падають на голови у добрий вітер, як це сталося зі мною й авокадо на стежці до кавової плантації!), а не везуть за півсвіту. Манго на додачу ще й яскравіше за кольором м'якоті і значно м'якіше (в наших "магазинних" часто зустрічаються доволі грубі волокна, наприклад), а дині тут із яскраво-помаранчевою внутрішньою частиною і дещо менш солодким присмаком.

Кокос
На відміну від хоч трохи звичного нам твердого, зрілого кокосу із білою м'якоттю, що використовується для виготовлення різноманітних солодощів, на Балі здебільшого продаються молоді кокоси. Вони бувають різними за розмірами та формою, зеленуваті чи жовтуваті, й основне їхнє покликання - стати джерелом приємного кислувато-солодко-солоного напою, т.з. кокосового молока, а точніше води. Воно чудово вгамовує спрагу і містить велику кількість вітамінів, мінералів та інвертованого цукру. Фактично, один дебелий кокос за кількістю поживних речовин може замінити денний раціон. Мабуть, тому обидва рази я ледь змогла дати йому раду :) Купити молоді кокоси можна приблизно за 20 грн/шт., але навряд чи вам з першого разу і без путнього ножа вдасться його відкрити так, щоб було зручно пити. Тому все ж раджу заплатити в середньому у 2 рази більше і насолоджуватися вже готовим до вживанням "кухлем".




Рамбутан
"Волохатик", як ми його ніжно називали. Росте на деревах, продається пучками чи на вагу. Зовні схожий на бордовий, червоно-жовтий чи жовтий каштан, але шкірка значно м'якіша, а "шипи" доволі ніжні. Очищується дуже просто. Всередині прихована ніжна біла м'якоть у формі м'ячика, схожа за структурою на цитрус, в центрі якої - м'яка кісточка. Вживається м'якоть як свіжа, так і приготована, у складі ряду солодких блюд. Смак легкий, ніжний, солодкуватий і трохи квітковий, як на мене. Непогано вгамовує спрагу, бо у м'якоті багато води.

Мангостін
Темно-фіолетові круглі "сливки" на жосткому черенку (нижче - фото зелених мангостинів на дереві). Продаються поштучно чи на вагу. Шкірка дещо крихка, легко знімається. Всередені - поділена на декілька пружних дольок біла м'якоть із м'якими кісточками. Доволі непогано тамує спрагу, бо дуже соковита. Смак тонкий, кислувато-солодкий, не дуже яскравий.





Папая
Зазвичай величенький зелений чи жовтий плід грушеподібної форми, із купою темного насіння всередині й яскраво-помаранчевою м'якотю. Вживається м'якоть, що за структурою нагадує диню (але більш тверда). Доволі соковита, із вираженим солодкуватим запахом і приємним смаком, який дуже сильно залежить від сорту і де саме росло дерево. Я куштувала й зовсім схожу на диню, і більше подібну до дуже солодкої моркви, й дещо квіткову. Але що точно, то це яскравий запах свіжого фрукту: ми потрапили на сезон папаї, тож наїлися досхочу й напилися соків також, і тепер, мабуть, я її ні з чим не сплутаю.

Пітая (пітахая) чи драконячий фрукт
Колись купляла її в Києві, але у того сорту м'якоть була біла. Тому, замовивши сік пітаї й отримавши яскраво-буряковий напій, дуже здивувалася. А не варто, бо тут вона саме така - майже кислотного кольору всередині! І з дуже насиченим яскраво-солодким смаком. М'якоть ніжна, соковита, тає у роті, міні-кісточки приємно хрумтять, як кісточки ківі. Але варто бути обережним, бо соковита серединка трохи фарбується. Зовнішня частина, схожа на дивну квітку, легко знімається, наче шкірка банану. Продається цей плід кактуса поштучно чи на вагу.


Боні або плоди пальми
Продаються пучками або на вагу. Забавні маленькі "м'ячики" із цупкою шкіркою та кислою м'якотю блідо-рожевого кольору, в якій сховано по дві насінини. Не дуже зручно "розкриваються", так що готуйтеся трохи забруднити руки (і краще добре їх помийте, бо найкраще знімати шкірку нігтями). Мабуть, саме через незручніть і невеликий об'єм м'якоті їх я їла найдовше :)



Джекфрут
Найбільший фрукт у світі: ця велика пухирчата "диня" може важити до 50 кг, а в середньому досягає 15 кг. Продається як цілим фруктом, так і шматками, на вагу і навіть пакетиками із окремими дольками. Власне, останній варіант я щиро рекомендую: чистити джекфрут дуже незручно, бо між їстівними частинами багато перетинок із липким соком (латексом), який не так просто відмити. У жовтій м'якоті можуть зустрічатися й кісточки, але в пакетиках зазвичай продають частини без них. Той джекфрут, яким ласувала я, був трохи волокнистим, але доволі соковитим, із приємним солодкуватим смаком - щось середнє між ананасом та грушею. Але, судячи з відгуків, смак у джекфрута може відрізнятися в залежності від сорту.


Дуріан
Про цей фрукт виникла ціла суперечка :) Перш за все, через запах, бо він дуже специфічний і, схоже, мало для кого приємний (втім, його інтенсивність сильно залежить від стиглості плоду, та як швидко після розкриття зовнішньої оболонки ви його їсте, бо м'якоть швидко окислюється й запах може стати не дуже приємним). Але, якщо вам все ж вдасться пробитися крізь нього, на вас чекає м'якоть консистенції м'якого масла (клянуся, мені вона здалася навіть такою ж жирною!) із доволі специфічним смаком. Мені вона нагадала варення з цибулі :) Але кожен відчуває щось своє. Судячи з розповідей, смак дуріану сильно залежить від сорту та власних асоціацій того, что ним ласує. Але точно можна сказати одне: цей фрукт не залишить вас нейтральним. Мабуть, тому про нього кажуть або у захваті, або із жахом. Дуже рекомендую купляти стиглий, цілий плід на кілька людей, самостійно його почистити й швидко вжити у невеликій кількості, саме тоді його смак розкриється для вас на повну.

Цукрове яблуко
Середній плід, схожий на шишку, із "лускою", із дуже ніжною м'якотю (за консистенцією - щось середнє між збитими вершками й маслом), що розділена на "пальчики", кожен з яких прикріплений до власної "лусочки". Всередні м'якоті - тверді темні насінини. Смак - ніжний, але дуже солодкий, навіть злегка терпкуво-приторний, тому багато його не з'їсти. Дуже ніжний плід, що легко чавиться й швидко псується. Продається на вагу і поштучно.


Салака
"Броненосець", як я його називаю, або зміїний фрукт, як його подекуди кличуть. Мій улюбленець :) Під тонкою, дуже незвичною зовнішньо шкіркою, що доволі легко знімається - розділена на три зубчики - один великий і два менші - м'якоть. У більшому зубчику - тверда коричнева кісточка, решта - сама м'якоть: за консистенцією - як часник, така ж хрумка і цупка, за смаком - як дуже концентрований, але не надто солодкий ананас. Продається поштучно й на вагу.



Зелений арахіс
Особисте несподіване відкриття :) Дуже м'який, не надто інтенсивний горіховий смак, що лише злегка нагадує про звичний насичений смак арахісу. Самі плоди достатньо хрумкі й вологі, хоч і не надто тверді. Якщо ви їли молочний мигдаль, порівнюючи його із твердим, то зрозумієте моє враження (молочний мигдаль, до речі, я теж люблю більше за дозрілий). У такому вигляді горішки до пива, до речі, не дуже пасують, якщо тільки ви не вирішили спробувати місцеві варіанти - зі смаком лимону чи апельсину, наприклад ;)


І наостанок, традиційно - сторінки артбуку, присвячені фруктам! Якщо маєте питання по темі, задавайте ;)




На сьогодні все. Далі буде :)

0 коммент. :

Дописати коментар

 
biz.