неділя, 11 лютого 2018 р.

Книга мандрів, о. Балі (Ч.7): вулкан Батур

Рік тому відбулося моє перше (і, сподіваюся, не останнє) сходження на діючий вулкан - Гунунг-Батур чи просто Батур. Це кальдера, розташована на північному сході острова Балі і височіє всього на 1717 м над рівнем моря, але частково заповнена водою (озеро Данау Батур), має три кратери і постійно активна, періодично нагадуючи місцевим жителям, на якому небезпечному місці вони живуть.


Мене Батур зустрів хмарами, туманом і прохолодою, бо сходження розпочиналося ще до світанку. І здійснюється воно виключно у супроводі місцевого гіда: не те, щоб це було дуже важко, але місцева "мафія" ретельно пильнує, щоб туристи користувалися послугами гідів та перевізників, і усіх "незалежних" подорожніх по поверненню можуть чекати спущені шини й бите скло. Підґрунтя не надто приємне, але, наприклад, нашій групі трапився дуже веселий і життєрадісний гід, присутність якого тільки додала приємних спогадів. Він допомагав під час сходження, підлаштовуючись під найслабкішого учасника, розповідав різноманітні цікавинки, і забезпечив трофейним обідом.

Загалом сходження в середньому триває дві-три години (спуск трохи швидший й зазвичай йде іншим маршрутом), і особисто для мене було доволі легким, особливо на першому етапі, коли схили ще доволі розлогі. Але якщо ви не готові до часто важкого підняття у гору нерівним, інколи з гострим камінням, схилом, варто реально оцінювати свої сили. А ще варто вдягати достатньо міцне і невибагливе взуття (ідеальний варіант - кеди із гумовим носиком), оскільки магматичне каміння доволі сильно дряпається. Втім, на тих, хто таки видереться на верхівку, чекатиме чарівний краєвид (особливо у сонячний день), що все ще нагадує про минулі виверження. Нас же Батур зустрів хмарами, крізь які ми час від часу проходили, й мжичкою.

Вид з верхівки гори

Чорне - це залишки виверження 1963 року

Поселення під самим вулканом

Вид на озеро

Озеро Батур

Мапа слідів останніх вивержень, розташована на верхівці Батуру
Потрапивши нагору у такий похмурий день, як я, не одразу розумієш, що місцевий "туман" - це насправді пара, що йде з гори. Її навіть можна "помацати", якщо не боїтеся обпектися. Батур славиться своєю фумарольною активністю й періодично нагадує про те, що не спить, поштовхами. Найбільше виверження з зареєстрованих відбулося тут у 1963 році, і його сліди до сих пір видно неозброєнним оком. Тоді було евакуйовано хіба не півострова, і східна його частина довгий час залишалася майже безлюдною. Остання суттєва активність у кальдері спостерігалася у 2011-му, коли відбувся викид сірчаного газу і в озері передохла риба.




Нагорі на подорожніх чекає специфічний обід: зварені "у вулкані" (насправді, у місцевій сірчаній воді за допомогою внутрішнього ж тепла) яйця та бананові сендвічі (чи просто хліб та банани). Щоправда, поласувати ними не всім вдається, бо тут діє своя "мафія" - місцеві мавпи! Вихоплюють з рук будь-що їстівне і швидко-хутко його з'їдають. Не знаю, наскільки така дієта для них корисна, але на такій висоті щось ще поживне помічене не було.





Якщо вам цікаво, навіщо люди продовжують жити у такому специфічному місці, то на схилах Батуру є відповідь: заради родючої землі. Біля вулкану вирощують цибулю, гострий перець, помідори, бобові та інші культури, ретельно слідкуючи за врожаєм і формуючи найакуратніші на моїй пам'яті тички - на щастя, бамбуку навколо для цього вистачає! А на озері Батур розташовані одні з найбільших рибних ферм.









І наостанок - сторінки артбуку, присвячені вулкану і темі наступної розповіді :)



На сьогодні все. Далі буде :)

0 коммент. :

Дописати коментар

 
biz.