четвер, 22 лютого 2018 р.

Книга мандрів, о. Балі (Ч.10): кава Копі Лювак та два водоспади

Якщо ви любите каву, то обов'язково хоч раз чули про найдорожчий її різновид - Копі Лювак. Виробляють її не тільки на Балі, але й на інших островах Південно-Східної Азії, а також в Індії та В'єтнамі, але де б ви не опинилися, скуштувати екзотичний напій варто хоча б тому, що це найдорожча кава у світі. А все тому, що до процесу її створення прикладають свої пухнасті лапи (ну добре, не тільки їх) маленькі створіння - мусанги чи азійські пальмові цивети - або, як їх називають на Балі, люваки. У промислових масштабах ці милі звірятка змушені майже все життя залишатися у клітках, куштуючи будь-які кавові зерна, які їм приносять. Ми ж відвідали невеличку приватну плантацію, що вже кілька поколінь утримується однією сім'єю, де люваки - дикі тварини і бігають вільно, а тому Копі Лювак тут - справжня.


Подорож того дня пройшла під рясним дощем, але це не завадило насолодитися прекрасними краєвидами та яскравою зеленню оточуючої гевеї, крокуючи звивистою стежкою посеред тропічного лісу, крізь потічки та повз маленькі водоспади, вгору і вниз. І так, саме тут на голову падали стиглі і дуже смачні авокадо :)








Метою подорожі була міні-кав'ярня - фактично невеликий навіс із мініатюрною кухнею, де порпалися троє членів сім'ї - власники оточуючої плантації. Вони приготували ароматні напої (чай накшталт масали - просто казка!) та пікантні місцеві страви. А поруч ревів в оточенні кавових кущів прекрасний водоспад.





Але повернуся до кави. Довкола росло її чимало, та плоди на той момент ще не дозріли. Частина врожаю використовується традиційним способом, а от обрані зерна стають Копі Лювак - за допомогою маленьких цивет. Що ж власне робить Копі Лювак такою особливою? Справа в тому, що цивети поїдають стиглі плоди кавового дерева, перетравлюють зовнішню м'яку оболонку і разом із послідом "повертають" неперетравлені, але ферментовані за рахунок шлункового соку мусангів зерна. Люди вибирають їх з посліду, миють, сушать та обсмажують - і так з'являється Копі Лювак. Нас нею пригощали у компанії зі звичайною арабікою - щоб ми відчули та порівняли смаки. І дійсно, Копі Лювак дуже відрізняється: смак у кави м'який, навіть делікатний, з відтінками солодощів та довгим, стійким приємним смаком. Особисто мені вона нагадала міцний чорний чай із дуже м'яким квітково-медовим присмаком.







На самій плантації цивет ми не побачили, хоча довкола було чимало годівничок та можна навіть було знайти екскременти із зернами. Воно й зрозуміло, адже маленькі хижаки вільно бігали місцевістю й не поспішали трапитися нам на очі. Але мені все ж вдалося їх сфотографувати - в одному кафе, де кілька люваків вальяжно спали у спекотну обідню пору. Правда, гарнюні? :)






У той самий день, як я ласувала найнезвичнішою кавою у світі, ми потрапили до ще одного водоспаду - Гіт-Гіт. Через погану погоду нам вдалося побачити його у вкрай рідкісному стані - без натовпу туристів та продавців, магазинчики яких буквально обліпили дорогу до водоспаду. Дорогою нас зустріли тиша та природа, зокрема пальми, папаї, кущі какао та кави, бугенвілія та гвоздичні дерева. А в кінці шляху - "водяний" туман та ревіння водоспаду. Якби не сезон дощів, нас би зустріло невелике озерце біля його підніжжя із прозорою водою, але ми потрапили на буремний Гіт-Гіт і, чесно кажучи, лишилися задоволеними :)




І наостанок - вже традиційна сторінка, присвячена дню на кавових плантаціях біля водоспаду з чашечкою Копі Лювак. Звісно ж, з кавовими кільцями ;)


На сьогодні все, далі буде.

0 коммент. :

Дописати коментар

 
biz.