Рисові поля на півночі Балі

Хоча рису на острові вирощують дуже багато, у традиційний спосіб і власне балійський сорт рису (beras bali) можна знайти лише в кількох місцях на острові. Його життєвий шлях пов'язаний із чистою водою, вулканічними породами, буйволами, яких запрягають у плуг, та пташками, що природним способом очищують поля після збору врожаю. У більшості ж балійці культивують так званий "новий рис", що набув масового поширення у 1970-ті і дозволив свого часу Індонезії стати одним із основних експортерів цієї культури. На жаль, хоча він і дає три врожаї проти двох та забезпечує чималі внутрішні потреби балійців у цій культурі, на відміну від традиційного, "новий" рис потребує постійного використання хімічних добрив, штучного захисту від шкідників та хвороб, а його вирощування, як результат, суттєво погіршує стан води та екосистеми в цілому.



Втім, який би рис не вирощувався на тому чи іншому полі, загальна схема єдина. Перш за все, розчищується місце. Це не обов'язково мають бути "канонічні" тераси - я бачила як їх, так і цілком "пласкі" поля у відносно рівнинній місцевості. Але що має бути у будь-якому випадку, так це вода, яка дозволяє мінімізувати коливання температури й постійно підживлює рослини. Нею заливають розмежовані неширокими, але відносно високими смугами землі поля, і, поки ще нічого не посаджено, вони нагадують великі дзеркала. На межах полів інколи протоптуються стежки й вирощуються інші культури, наприклад, помідори чи зелень. А у міжсезоння "водойми" полів використовують для виведення риби та випасу домашньої птиці - у тому числі, щоб у природній спосіб підвищити родючість грунту.

Проїзджаючи "пласкі" рисові поля, південь Балі

Місцевий житель за допомогою культиватора оре рисове поле

Балійська чапля, що радісно підбирає слимаків та жаб одразу за орачем :)

"Порожні" рисові тераси в Убуді

Водяний "черпак" на рисових полях Убуду

Поле на півночі острова, із городиною, що росте на межах між рисом

Поки поля насичуються водою, на окремій ділянці висаджують зерно, щоб згодом отримати розсаду. Молоді пагони рису збираються у пучки, з них зрізають верхівку для кращого росту і по одному висаджують рівними рядками на полях на деякій відстані одне від одного, що забезпечує рівномірне зволоження та освітлення пагонів. Через кілька днів пагони стають міцнішими та починають інтенсивно зростати, а вже за пару місяців на них можна побачити зелені зерна молодого рису. Через 4-5 місяців після посадки рис змінює колір з яскраво-зеленого на жовтий, а налите зерно клонить стаблини до землі. Саме тоді його збирають, молотять, просіюють, просушують, пакують у мішки - і далі він починає свій шлях на столи жителів та гостей острова. А полям дають місяць-інший відпочити перед новим врожаєм, причому стерню нерідко спалюють та знову заливають водою, даючи майбутньому врожаєві додаткову підкормку.

Балійський землероб готує розсаду до посадки на полі

Ділянка із розсадою

Розсада, висаджена на поле

Молодий рис

Рисове поке із молодим рисом

Основа рисового виробництва на Балі - система іригації, якою опікується окрема організація - Субак. Вона слідкує за ефективним розподілом прісної води та забезпеченням нею усіх рисових й овочевих господарств острова, і займається будівництвом та ремонтом системи каналів та загат, якій вже кілька тисяч років. Втім, є дехто важливіший за них - це богині Деві Дану, що владарює над джерелами та водоймами, та Деві Шрі, яка є богинею врожаю і плодючості, й невеличкі святилища та статуї якої нерідко можна побачити прямо посеред рисових полів.

Статуя Деві Шрі біля рисових полів, північ Балі

"Прогулянка" рисовим полем із мішком городини на голові

Один з каналів на півночі Балі та місцеве цуценя

Традиційні сорта рису проходять весь цикл від посадки зернятка до збору врожаю приблизно за 210 днів, що й складають балійський рік, до якого прив'язані усі релігійні свята. Протягом року балійці здійснюють чимало церемоній та ритуалів, присвячених рисові, щоб він краще зростав та ліпше родив. Все, як і в нас - лише зернова культура інша :)


Рисовими терасами ми гуляли в Убуді: там вони - одна з основних принад для туристів, що "обросла" численними кафе, крамницями та, на жаль, "благодійними пожертвами" за прохід, яких вимагають, де тільки можна. І, хоча подорожуючи островом, можна зустріти не менш чарівні краєвиди із рисовими полями, подекуди навіть цікавіші, саме убудським присвячений один із розворотів мого артбуку.


На цьому все, але далі буде ;)