Гунунг Каві (Gunung Kawi) - це найстарший печерний індуїський храм та місце поховання на острові Балі. Частково вирізаний у скелях по обидва боки від річки Пакерісан (Pakеrisan) за 25 км на північ від Убуду, нашої першої "домівки", цей храмовий комплекс почав будуватися це у ХІ столітті. Тоді з'явилися вирізані у камені "чанді" - семиметрові гробниці у створених руками людини нішах, що ймовірно присвячені королю на ім'я Anak Wungsu з династії Udayana та його сім'ї.

"Чанді" - таємничі усипальні Гунунг Каві на східному березі ріки

Вважається, що п'ять "чанді" на східному березі річки присвячені самому королеві, його головній дружині та трьом їхнім синам, спадковим принцам. Чотори ж "чанді" на протилежному березі було створено для улюблених дружин та наложниць короля. На одній з усипальниць є напис, що означає "Король побудував тут храм". Втім, оскільки у Гунунг Каві так і не знайшли людських решток чи попелу, "чанді" - це, скорше, символічні пам'ятники на честь королівської сім'ї, аніж реальне місце поховання. Щоправда, менш прекрасними та величними вони від того не стають.


Окрім власне "чанді", до комплексу також входить джерело святої води, що дістається сюди крізь гору та усипальниці. Воно знаходиться на східному березі річки та має вигляд кількох невеличких "фонтанів", що наповнюють вузький пруд - місце царювання карпів. А ще у Гунунг Каві розташовані кілька павільонів, воріт, храмів, печер для медитацій та інших будівель. Найважливіші з них вкриті дахами із пальмового волокна - ми якраз вчасно трапили до комплексу, щоб побачити. як балійські чоловіки його вичесують, готуючи до роботи. Такий матеріал дозволяється використовували виключно для храмових крівель, а самі схожі на пагоди будівлі із кількома "чорними дашками" із трохи загнутими догори краями називаються "меру" і можуть мати до 11 ярусів, але завжди - тільки непарну кількість. Трохи більше про особливості балійських храмів - в одному з наступних постів.




Варто сказати кілька слів про вірування на Балі. Перш за все, на відміну від решти Індонезії, що є мусульманською країною, релігія балійців - це неймовірне поєднання індуїзму, буддизму та місцевого анімізму. Балійці вірять у коло перероджень, індуїських богів та божеств і, водночас, у місцевих демонів. Причому вважають, що все, що нижче пояса, належить саме останнім, а тому ці частини людського тіла, священих статуй, дерев і т.д. необхідно прикривати, зокрема саронгами (традиційна одежа, відріз тканини 1,5 х 2 м, малбнок якої має символічне значення). Майже завжди для того, щоб потрапити на територію храму, необхідно взягнути саронг чи пов'язати шарф (якщо спідниця чи штани достатньо довгі). Це, окрім всього, - вислів поваги до місця, його священного призначення, богів та божеств. У деяких храмах найпростіші саронги та пояси видають безкоштовно, якщо купуєш білет, в інших - за окрему плату, але продаються вони усюди і за дуже різні ціни - в залежності від матеріалів та якості виконання.

Наша артбук-група у священого джерела в Гунунг Каві. За наявності достатньо довгої спідниці одній з нас, як видно, видали лише пояс.

Одне з божеств Гунунг Каві, статуя якого вкрита міні-саронгом

Головним святом у житті кожного балійця є... кремація. Причому церемонія ця дуже не дешева (найпростіша орієнтовно коштує $1,500, що для більшості балійців просто захмарна сума), тому на неї збирають хіба що не все життя. Народження ж, напроти, є "великою невдачею" - бо душа знову народилася на землі. До 7 місяців немовля може стати жертвою демонів, тому його намагаються не опускати на підлогу та землю. Ім'я дитині традиційно дають лише у віці 3 місяців, і цю подію святкує уся родина чи навіть село, зібравшись у родинному чи одному з сільських храмів. А от невеликі ритуали кожен з балійців проводить щодня, і присвячені вони духам предків. Кожного ранку за поріг будівель - житла, магазинів, готелів, тощо -, а також у святилищах, навіть найменших, що розташовані буквально за кілька кроків одне від одного, виставляються невеличкі "мисочки", зроблені з бананового листя. Вони можуть бути якої завгодно форми - були б вміння, фантазія та час зробити маленький шедевр, але найрозповсюдженіші прості прямокутники. У ці коробочки кладуть квіти, трави, рис, солодощі, спеції, гроші, шматочки фруктів, навіть каву та цигарки - в залежності від вподобань предків. До коробочки часто додаються аромо-палички, які тут таки й запалюють, і все це окроплюють кількома ароматизованими краплями води. Виглядають ці жертвоприношення дуже цікаво, але, наприклад, виставлені просто на вулиці швидко затоптуються пішоходами. Що, схоже, абсолютно предків не турбує.

Жертвоприношення у Гунунг Каві

Головне місце поклоніння у Гунунг Каві, т.з. "гедонг паріман", що завжди пустує і де за віруваннями балійців під час церемоній можуть з'являтися боги

Залишки жертвоприношень у Гунунг Каві

Жертва предкам, залишена біля входу до нашого готелю в Убуді

Ще одна жертва, одна з багатьох, що їх виставляють на вулицях своїх міст балійці

Але повернуся до Гунунг Каві. Щоб потрапити до комплексу, треба, оплативши вхід та отримавши свій саронг чи пояс, якщо немає власного, спуститися повз крамнички та рисові тераси приблизно 300 сходинками у каньон, що його утворила за багато століть Пакерісан. Власне храмовий комплекс знаходиться саме там, а вище по дорозі можна знайти затишну кав'ярню із видом на тропічний ліс та кицьками, що сплять прямо на барній стійці, де наша арт-група й розмістилася, щоб вперше порушити цнотливість своїх артбуків.

Сторінки мого артбуку, присвячені Гунунг Каві із місцевою листівкою, що зображує "чанді"

Друга зі сторінок, із фотографіями з Гунунг Каві та прикладами балійської кераміки.

Малювали ми квіти та згадки про Гунунг Каві і перший день на Балі, ще трохи про який - наступним разом ;)